• Дуже часто можна чути про те, що в даний час випускникові вищого, а вже тим більше середнього спеціального учбового закладу, важко влаштуватися на роботу за фахом: скрізь вимагають досвід роботи, який повинен бути, як правило, не менші три роки.

  А де його узяти цей досвід, якщо не беруть нікуди? А якщо і беруть, то на мізерну зарплату, що сильно ображає нашу гідність. А молодь нині амбітна пішла, охоча отримувати все і відразу. Добре тим, у кого є батьки із зв’язками, а що робити тим у кого їх немає?

  Я починала свою трудову діяльність вісім років тому. За моєю спиною не було нічого, окрім диплома юриста: ні зв’язків, ні практики. Я починала простим діловодом. Останні три роки я є Генеральним директором невеликої юридичної фірми. Я не описуватиму, яким чином особисто мені це вдалося, але хочу поділитися деякими секретами, якими керувалася, будуючи свою кар’єру.

  Спершу ми повинні знати, що в першу чергу нам потрібна робота, і робота ця повинна бути хоч би віддалено пов’язана з нашою спеціальністю. Амбіції це, звичайно, добре, але все добре в міру. Ніхто відразу вас з розпростертими обіймами і високою зарплатою нікуди не прийме. Вам доведеться обійти не одну фірму, подзвонити не по одній співбесіді, відіслати не одне резюме.

  Невелика практична рада: починайте шукати роботу ще до того, як закінчите вчитися. Краще всього це зробити під час проходження виробничої і переддипломної практики. Постарайтеся на обидві практики потрапити до однієї і тієї ж установи, зарекомендуєте себе там позитивно і, можливо, вам послідує пропозиція спробувати почати свою кар’єру у них.

  Коли ж ви знайдете фірму, готову прийняти вас без досвіду роботи, швидше за все вам запропонують невелику плату, та ще і випробувальний термін встановлять. Так, згодна, згідно із законом випускникам вищих і середніх спеціальних учбових закладів не мають права встановлювати випробувальний термін. Але вам про це працедавцеві краще не нагадувати. Погоджуйтеся. Тут-то і можуть стати в нагоді ваші амбіції: адже ви молоді, здорові, енергійні, розумні, означає випробувальний термін ви пройдете.

  А якщо раптом звільнять - те тут вже можете звернутися до суду, оскільки втрачати вам нічого, і довести, що працедавець був не прав, беручи вас на випробувальний термін і звільнивши, як що не витримав його. Суд вас відновить, і навіть якщо після цього робота в колективі стане неможливою, ви вже цілком можете звільнитися за власним бажанням, а це вже зовсім інший запис в трудовій книжці, та і стаж роботи у вас хоч невеликою, але є. А відповідно, вже простіше знайти роботу знов.

  Але це, так би мовити, був гірший варіант. А в кращому разі, ви проявите себе як відповідальний працівник, що володіє певними навиками, вас оцінять по гідності, піднімуть зарплату, у вас йтиме стаж і незабаром ви вже зможете шукати собі щось, більш за вас гідне і таке, що задовольняє вашим потребам.

  Отже, роботу ви знайшли. Як же тепер зробити так, щоб оцінили вас по гідності? По-перше, необхідно тимчасово відкинути думки типу: «За таку зарплату хай радіють, що я взагалі сюди приходжу» і «Не подобається, як я працюю, хай пошукають іншого на такі гроші». Повірте, іншого обов’язково знайдуть, а ви ось залишитеся не у справ. Перші місяці доведеться потерпіти, поекономити, ну, чи вам звикати - адже ви зовсім недавно були студентом, у яких стипендія теж не дуже яка велика.

  Ну ось, непотрібні думки ми відкинули і приступили до роботи. Краще всього відразу завести собі ежедневник, якою б хорошою не була ваша пам’ять. Записуйте всі дані вам доручення. Так ви точно нічого не забудете, і це буде вам великим плюсом.

  Прагніть не сидіти без діла і не відкладати яку-небудь не термінову справу «потім». Якщо видалася вільна хвилинка - не лізьте розкладати пасьянс або писати смс друзям, щоб небагато відвернутися, займіться краще цією «нетерміновою справою».

  Якщо щось незрозуміло, не соромтеся і питайте у старших колег, навіть якщо вони до вас недружньо настроєні. Краще згнітивши серце звернутися до них за роз’ясненнями, чим зробити щось невірно і отримати наганяй від начальства. У невеликих фірмах можна безпосередньо звернутися до керівника. Тільки не зловживайте. Не лізьте постійно з питаннями, задавайте їх тільки в тому випадку, якщо вам не вдалося самостійно знайти на них відповіді.

  Наприклад, у мене були випадки, коли деякі з юристів, що працюють в моїй фірмі, ставили мені питання типу: «А ви не підкажете, з якого моменту я повинен рахувати відсотки за користування чужими грошовими коштами?». При цьому у співробітників у розпорядженні бувальщини кодекси, закони, правова система «Консультант+». Але замість того, щоб небагато потрудитися і знайти потрібну статтю, вони вважали за краще йти, як їм здавалося, по шляху найменшого опору. Така «допитливість» окулярів їм не додавала.

  А ось якщо питання дійсно складне і ви вже знайшли всі можливості самостійного рішення, то сміливо підходьте і питайте - це говоритиме тільки про вашу відповідальність і зацікавленість виконати роботу як годиться, а не як вийде.

  І останнє. Не будьте дуже боязкі, поводьтеся упевнено, якщо ви втрачатиметеся і мимритимете, у працедавця і інших співробітників це не викликатиме нічого, окрім роздратування. Але не плутайте упевненість в собі з самовпевненістю: не варто бути дуже розв’язаним, зухвалим. Пам’ятаєте, що «В чужий монастир з своїм статутом не ходять», прагніть дотримувати правила поведінки і спілкування, які склалися в компанії до вашого приходу туди.

  Ось, мабуть, і все. Сподіваюся мої невеликі ради вам обов’язково допоможуть. Успіху вам у ваших починах!

Джерело: rabotaplus.com.ua